Листівка. Композиційні прийоми створення листівки. Шрифтові композиції та графічні елементи листівок. ЛПР Створення листівки

Завдання уроку:

1.    1. Опрацювати опорний конспект з теми

2.  2. Познайомитися із алгоритмами роботи із зображеннями в програмі Publisher

3.  3. Виконати практичне завдання по створенню вітальної листівки,

4.  4. Творче завдання: Створіть інтерактивний посібник з теми даного уроку (презентацію, підручник у форматі PDF, фліп-книгу)

Листівка

    Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї, точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний вигляд сьогодні. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обгрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

    Листівки (або, точніше, поштові картки) належать до одного з видів образотворчого мистецтва — промислової графіки. Він названий так тому, що його твори створюються за допомогою друкарських машин.

    Перші листівки з’явилися 1869 року в Австро-Угорщині. На них не було малюнків. Але вже через рік у Німеччині та Франції одночасно з’явилися листівки, прикрашені малюнками.

    Людей, які збирають колекції листівок, називають філокартистами. А найвідоміша колекція листівок належить італійцеві Д. Анджолетті. У ній більш ніж півтора мільйона листівок.

    Для виготовлення перших листівок використовувалися як несподівані матеріали, так і забуті нині способи.

    В оформленні листівок застосовували пташине пір’я, волосся, засушені квіти, шкіру, бісер, гуму, оксамит, шовк тощо.

    Іноді, звичайно, використання таких оригінальних матеріалів не надавало листівці очікуваної вишуканості, але тоді, коли використовувалися нині зовсім забуті способи, такі як використання шовку, висічка та інше, вітальні картки мали надзвичайно красивий вигляд у художньому сенсі.

    Звичайно, застосування незвичайних способів припускало, що така листівка буде вручена адресату з рук в руки, оскільки пересилання її поштою, особливо у відкритому вигляді без конверта, неодмінно зіпсувала б тонкі прорізи по боках, забруднило б надзвичайно яскравий колір шовку.

Листівки можна виготовляти й оздоблювати різними способами:

- за допомогою аплікацій;

- за допомогою трафарета;

- за допомогою оригамі;

- за допомогою витинаннясиметричних форм, витинанок;

- мішані. 

Листівки

Листівки призначенні для привітання з ювілеєм, весіллям, Новим Роком, Різдвом, Великоднем, запрошень тощо.

Листівки бувають:

1.  Стандартні листівки

Це надруковані на високоякісному папері листівки, що мають прямокутну форму, складені вдвічі або мають вид картки. На передній стороні листівки присутній декоративний малюнок, бувають прикраси бантом або блискітками. Всередині або на зворотному боці пишуть повідомлення, яке відповідає випадку (ювілей, весілля, Новий рік і т.д). є й спеціальний простір, щоб відправник міг залишити свій підпис.

2.  Фото-листівки підходять для вітання з Днем народження, корпоративними святами або початком навчального року.

 3.  Індивідуальна листівка. Для цього існують спеціалізовані сайти, де за допомогою простих інструментів людина може створити власну листівку. Сервіс бере на себе зобов’язання роздрукувати творіння на високоякісному папері, гарантує відправку адресату.

4.  Багаторазові листівки (їх ще називають листівками для економних). Такі незвичайні листівки для України, дуже поширені в США і Європі. Вони являють собою картку з красивою рамкою і розрізами, де вставляється листок з поздоровленням. Людина, що отримала листівку, може використовувати її знову і знову).

 5.  Музична листівка. Коли така листівка відкривається то грає музика. Звуки повинні відповідати випадку: з приводу весілля — Марш Мендельсона, на День народження — відома Happy Birthday to You, з Новим Роком- Happy new year.

6.  3D листівки підходять для вітання з будь-яким святом.

            
7.  Hand-made листівки підходять для вітання з будь-якого приводу. 

Електронні листівки

    В цілому, це звичайна вітальна або подарункова листівка, з тією різницею, що її створюють не з паперу. Це віртуальна листівка в Інтернеті, створена з комп’ютерною графікою.

    Творцем першої електронної листівки вважається Джудіт Донат, рік її появи — 1994-й.

Відео-листівки
Дуже схоже на електронні листівки, тільки формат — відео.

Мобільні листівки

Ті ж електронні листівки, але адресат отримує поздоровлення по телефону, що має функцію прийому MMS. Перша мобільна листівка, до речі, була відправлена ​в 2003 році.

Скрапбукінг - створення листівок своїми руками

 Скрапбукінг завойовує все більше прихильників – фотоальбоми, листівки з паперу, виконані з любов’ю, зроблені в єдиному екземплярі, — стають унікальним подарунком на різні святкові події. У того, хто опанував хоча б основами скрапбукінгу, не стоїть питання – що подарувати близькій людині, і подарунки ці викликають захоплення.

 
Кардмейдинг

Створення листівок з паперу називається кардмейдинг. В його основі – використання паперу і різних додаткових матеріалів. У досвідченого скрапера при виготовленні листівки в хід піде все – стрічки, невеликі паперові, тканинні квіточки, вирубка – вирізані з паперу елементи, гудзики, мереживо і багато іншого. 

Художнє конструювання листівок

    Однією з умов виразності об'єктів художнього конструювання листівок є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, розмірності та цілісності, які є важливими чинниками естетичної досконалості виробу.

- Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю в композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками.

- Розмірність форм частин композиції має перебувати в такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприйняття кожної з них. Основу розмірності, або масштабності, становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їхніх частин. Як і гармонійність, розмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.

- Цілісності форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.

    У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.

Фронтальна композиція — це композиція, що лежить в одній площині. Об'ємна — це композиція виробу, яка сприймається з усіх сторін. Глибинно-просторова — це композиція, що виконується з передаванням глибини простору.

Про композицію художньо-конструкторського виробу листівки

    У композиції художньо-конструкторського виробу листівки діють такі закони, як закон масштабу, закон пропорційності, закон контрасту.

Закон масштабу. Серед об'єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що спричинено певними функціональними вимогами. Розміри предметів повинні мати розумні межі — від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими в користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об'єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей.

Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів.

Перше — застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто має користуватися цим предметом — чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак.

Другий момент: у зменшеному масштабі випускають значну частину зображень – листівок. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності.

Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища. Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.

Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих розмірних величин. Отже, закон пропорційності — це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле.

Закон контрасту. Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об'єктів художнього конструювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі листівки називаються контрастом композиції, а саме: а) метричний контраст форми (розмірів): низька — висока, вузька — широка; б) пластичний контраст форми: елемент — частина, ввігнута — опукла, статична — динамічна, симетрична — асиметрична; в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір): виразна текстура — ледь помітна, світла — темна, тепла — холодна; г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми. Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення.

До головних композиційних прийомів належать ритм, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.

Ритм — властивість, характерна для багатьох явищ природи, в житті людини. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їхніх циклів характерна для процесів праці, а тому втілюється в матеріальній формі її продуктів.

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).

Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розміщенні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробу. Принцип симетрії спостерігається в природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить в об'єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Відомо три типи симетрії.

Перший - дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відбитку в дзеркалі.

Другий тип симетрії — осьова, трансляція або перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей.

Третій тип симетрії — гвинтова, або циклічно-обертова, застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується відносно осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої. Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. У композиційному рішенні об'єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.

Динаміка та її протилежність — статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Слабка динаміка виражається нюансними співвідношеннями елементів. Тотожні співвідношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру. Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Засоби емоційно-художньої виразності виробу

Художники-конструктори у своїх виробах вибірково застосовують різноманітні засоби емоційно-художньої виразності, а саме: фактуру, текстуру, колір, графіку, пластичність і ажурність. Три перші цілком залежать від природних властивостей матеріалу та технології його обробки. Так, фактура, текстура і колір дерева, з якого зроблено виріб, можуть викликати неоднакові чуттєві емоції під час користування цим предметом. Вони можуть нести відчуття легкості або вагомості, досконалої вишуканості, довершеності й лаконічної простоти або звичної буденності.

Фактура — спосіб подання, формування поверхні виробу. Загалом її поділяють на природну і технологічну. До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю. Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів для виробу. Весь спектр фактури умовно можна поділити на рельєфну, дрібнорельєфну, шорстку і гладку. Рельєфну фактуру мають твори з гостро вираженою пластикою поверхні.

Текстура — природний візерунок на поверхні матеріалу. Вона є простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабко і чітко виражений. 

Графічність — позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети. 

Гармонія кольорів

Р       Різні кольори і колірні поєднання по-різному сприймаються людиною, викликають різноманітні асоціації і почуття: можуть створювати почуття радості, підвищувати чи знижувати працездатність. У простому поєднанні хроматичних кольорів з'єднують два допоміжні кольори, скажімо, червоний — із зеленим, синій — із жовтогарячим, фіолетовий — із жовтим. Це дуже поширене поєднання. Якщо необхідно, контраст пом'якшують , додаючи до поєднання третій нейтральний колір, наприклад сірий. Для складного поєднання додаткових кольорів один із них беруть з двома або кількома відтінками. Поєднання трьох різних кольорів дуже інтенсивне. Однак усі три кольори не потрібно брати в однакових кількостях, один із них має переважати, а два інші — бути допоміжними. 

         У будь-якому поєднанні кольорів один колір повинен переважати, тобто бути визначальним, і він займатиме найбільшу поверхню. У кожного з нас є свій улюблений колір. Однак не завжди варто керуватися цим у виборі кольору й поєднанні кольорів. Адже головною прикрасою виробу є гармонізація кольорів. Вдалим поєднанням може бути однотонна палітра багатьох відтінків якого-небудь кольору. Тому в процесі художнього конструювання краще використовувати положення про гармонію кольорів.

ЛПР Створення вітальних листівок і запрошень у програмі Publisher